розчовпувати

РОЗЧО́ВПУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЧО́ВПАТИ, аю, аєш, док., кого, що і без прям. дод., розм.

1. що. Розуміти що-небудь.

Не розпочав гаразд де і що (Номис);

Садівник ще довгу хвилю стояв на місці, дивлячися вслід за ними та пробуючи в своїй голові розчовпати се запутане [заплутане] діло (І. Франко);

Замфірові потемніло в очах. Зразу він наче не розчовпав, про що річ, але за мить страшна думка блиснула йому в голові, а згасла злість спахнула з новою силою (М. Коцюбинський).

2. Бачити, роздивлятися кого-, що-небудь.

Раптом солдат спинився. Просто на нього по шосе йшло п'ятеро озброєних людей. За снігом не можна було розчовпати – свої це чи чужі (Л. Первомайський).