розчіхраний

РОЗЧІ́ХРАНИЙ, а, е, розм.

Який має негарний вигляд; розтріпаний, розкуйовджений.

З зеленої гущавини, немов щупаки з очерету, виринули почервонілі з розчіхраним волоссям, убрані в павутину та сухе листя, але веселі голови хлопчаків (І. Франко);

Мариня за кожним разом випихала Катерину за двері. “Іди в сад бавитись”, або : “Іди до дитячої, – коли це було взимку, – не показуйся гостям така розчіхрана...” (Ірина Вільде);

То тут, то там валився розчіхраний напасник під копита коней (Юліан Опільський);

* Образно. А за ним [трамваєм] у погоні розчіхраний вітер загув, завив (Мирослав Ірчан).