розшматовувати

РОЗШМАТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗШМАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що.

З силою розривати на частини, шматки.

Утамувала левиця жагу, із джерела напившись, Далі, вертаючись в гай, випадково тонке покривало Хижа знайшла і його розшматовує ротом кривавим (М. Зеров);

Взяла вона той мундир, роздерла й розшматувала і позакидала шматки у кущі (І. Нечуй-Левицький);

// кого. Убиваючи, умертвляючи, роздирати на шматки.

Панський улюбленець, він [орел] щодня одержував з ласки пані Софії щедрий раціон – живу, взяту з отари вівцю. Згребе її, за мить порве, розшматує залізними пазурами і, наковтавшись гарячого м'яса, сидить, забризканий кров'ю, на вершині могили і знову куняє, спочива (О. Гончар);

// Вибухом розносити на частини.

Б'ють гармати, але ззаду. Розшматовують присипані снігами тіла вбитих і ранених (Мирослав Ірчан);

// що. Робити рваним, дірявим.;

// перен. Розбирати, розділяти, порушуючи цілісність чого-небудь.

Через якийсь час брати розшматовують батьківський спадок, морщать лоби, щоб нічого не забути (М. Стельмах);

// кого. Уживається як лайлива погроза.

[Женя:] Геть, гидота, з очей!.. Ти брешеш, ти картаєш мою маму!.. Геть!.. Я тебе розшматую! (М. Кропивницький).