1. Словник української мови у 20 томах

розшукувати

РОЗШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.

1. тільки недок. Робити пошуки кого-, чого-небудь.

– Ага, ти заховавсь, – промовила [Одарочка] сама до себе і пішла розшукувати [Івася] (Панас Мирний);

Починають [панночки] розшукувати свої капелюхи, накидки, рукавички і т. п (В. Винниченко);

Десь у кущі близько від нас попискувала синичка, щось розшукуючи (М. Чабанівський).

2. Внаслідок пошуків виявляти, знаходити кого-, що-небудь.

Старший лейтенант .. розшукує знайомі шляхи, переліски, балки, горби, де йому доводилось їздити. (О. Гончар);

[Ромодан:] Ось вам прізвище однієї жінки .. Розшукайте її: де вона живе, працює (О. Корнійчук);

Тамара підійшла до етажерки і швидко розшукала синенький томик (А. Хижняк);

Марко зауважив, що перш ніж забивати порося, треба розшукати сіль, бо не будеш носити за спиною не посолене сало (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розшукувати — розшу́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розшукувати — Шукати i style="color:green">г.</i> за <i>чим</i, вишукувати, робити <�здійснювати> розшук <�по->; (друзів) відшукувати, віднаходити; (щось більш відповідне) підшукувати. Словник синонімів Караванського
  3. розшукувати — див. шукати Словник синонімів Вусика
  4. розшукувати — [роужшукуватие і роуш:укуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
  5. розшукувати — -ую, -уєш, недок., розшукати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 тільки недок. Робити пошуки кого-, чого-небудь. 2》 Внаслідок пошуків виявляти, знаходити кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. розшукувати — ЗНАЙТИ́ (шукаючи, виявити), НАЙТИ́, ВІДНАЙТИ́, РОЗШУКА́ТИ, ВІДШУКА́ТИ, ВИ́ШУКАТИ, ДОБУ́ТИ, ВІДКОПА́ТИ розм., РОЗКОПА́ТИ розм., ВИ́КОПАТИ розм., ВИ́НИШПОРИТИ розм., ВИ́СКІПАТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. розшукувати — Розшу́кувати, -кую, -куєш, -кує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. розшукувати — РОЗШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. тільки недок. Робити пошуки кого-, чого-небудь. — Ага, ти заховавсь,— промовила [Одарочка] сама до себе і пішла розшукувати [Івася] (Мирний, І, 1954, 252)... Словник української мови в 11 томах
  9. розшукувати — Розшукувати, -кую, -єш сов. в. розшука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Разыскивать, разыскать. Коли б чию долю піймав, може б тоді розшукав десь і свою. Грин. І. 112. Словник української мови Грінченка