1. Словник української мови у 20 томах

роз'юшувати

РОЗ'Ю́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗ'Ю́ШИ́ТИ, роз'ю́шу́, роз'ю́ши́ш, док., що.

Розбивати до крові (звичайно ніс, обличчя); розквашувати.

Комендант оглянув Тодося і залишився задоволений: такий битиме морди і роз'юшуватиме носи (Григорій Тютюнник);

– Якщо справді мене виключать, то я перш усього роз'юшу .. пику Йірічкові (А. Кримський);

– Мовчати! .. Думаєш, з тобою панькатись будем? А цього ти не нюхав? – І важкий кулак Онопрія роз'юшив поручикового носа... (А. Іщук);

– Тільки підійди – так відром морду і роз'юшу! спалахнула Галька і раптом закричала крізь сльози на весь куток (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роз'юшувати — роз'ю́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. роз'юшувати — -ую, -уєш, недок., роз'юшити, роз'юшу, роз'юшиш, док., перех. Розбивати до крові (зазвичай ніс, обличчя); розквашувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. роз'юшувати — РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини — пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ (ВРАЖА́ТИ), РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ (ПІДРІЗА́ТИ) розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИ розм. Словник синонімів української мови