роз'ятрювати

РОЗ'Я́ТРЮВАТИ, юю, юєш, і рідше РОЗ'ЯТРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗ'Я́ТРИ́ТИ, я́трю́, я́три́ш, док., що.

1. Спричиняти, викликати у чому-небудь запалення, біль, подразнення чимсь.

Спечена рука не піджила. Щоб не роз'ятрювати, Христя пов'язала її лихенькою ганчіркою (Панас Мирний).

2. перен. Необережними словами, діями змушувати знову відчувати, переживати щось важке, неприємне.

Те, що вона сказала йому правду, ще більше роз'ятрювало його горе (Н. Рибак);

Кожне слово, що нагадує йому про провал, тільки роз'ятрить болячку (І. Багмут);

// Тривожити, хвилювати (душу і т. ін.).

Пісня не заспокоювала, а, навпаки, ще дужче роз'ятрювала їй душу (А. Шиян);

Золоті мрії! Не буду вас згадувати, боляче роз'ятряти й так наболілеє серце (М. Коцюбинський).

3. перен. Підсилювати, загострювати чимсь яке-небудь почуття, бажання і т. ін.

Люди припадали сухими устами до слизьких холодних стін, але це не зменшувало, а лише роз'ятрювало бажання пити (Ю. Збанацький);

Все ще роз'ятрюючи в собі образу на Марусю і жаль до себе, Ілько пролежав, аж доки на небі не проступили зірки (П. Панч);

За два дні Костеву цікавість знову роз'ятрила несподівана зустріч у місті (О. Донченко).

4. перен., розм. Дуже роздратовувати кого-небудь.

– Говорити про це – тільки роз'ятрювати і себе, і когось (М. Стельмах);

Бридкі пісні геть залу роз'ятрили, І захватом реве й буя жага... (М. Старицький).