роз'їдений

РОЗ'Ї́ДЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до роз'ї́сти.

Потрапивши до першого-ліпшого трубопроводу, блукаючі струми роблять свою “чорну справу” – залишають у місці виходу роз'їдений корозією метал (з наук.-попул. літ.);

Над головами, з правої руки, нависали брили вапняку, громадилися старі, роз'їдені морськими прибоями скелі (Ю. Смолич);

Під берегом, як вхід до печери, чорнів отвір каналізаційної труби. Вона сльозилася, мов роз'їдене трахомою око (П. Панч);

Найдивовижніше, мабуть, те, що такого роз'їденого невірою в себе інтелігента, як Федь Шостенко, Оля все ж таки полюбила! (Ю. Шовкопляс);

Сеспель в глибині душі зневажав Скрипаленка, вважав його за людину ницу, не те що підточену, а навіть роз'їдену дрібновласницькою ідеологією (Ю. Збанацький).

2. у знач. прикм. Зруйнований, пошкоджений чим-небудь (про шкіру тіла, поверхню чого-небудь і т. ін.).

З її роз'їдених пальців вилетів жовтий переварений бинт (М. Стельмах);

Великі зміни відбуваються в крохмальному зерні картоплі під час її проростання. Крохмальні зерна з таких бульб мають роз'їдену поверхню, від якої в глиб зерна відходять канали (з навч. літ.).