1. Словник української мови у 20 томах

роз'їжджати

РОЗ'ЇЖДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і діал. РОЗ'ЇЗДИ́ТИ, їжджу́, їзди́ш, недок.

Здійснювати поїздки по різних місцях.

День у день понад морем, в безкраїх просторах роз'їжджають кінні пікети, охороняють від дредноутів степ (О. Гончар);

В рік я місяців по п'ять Роз'їжджаю в гості (С. Олійник);

По довгих вулицях Багви роз'їздили .. вершники (Г. Епік);

// чим, у (на) чому. Здійснювати поїздки певним видом транспорту.

І руки голі, і шиї голі, точнісінько, як на панях, що у городі берлинами роз'їжджають (Г. Квітка-Основ'яненко);

Добре тепер знає Лукія святих. Георгія-побідоносця, який перемагає змія, Іллю-пророка, який у вогняній колісниці роз'їздить небом (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роз'їжджати — роз'їжджа́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. роз'їжджати — -аю, -аєш і діал. роз'їздити, -їжджу, -їздиш, недок. Здійснювати поїздки по різних місцях. || чим, у (в) чому. Здійснювати поїздки певним видом транспорту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. роз'їжджати — Ї́ЗДИТИ (здійснювати поїздки часто і в різні місця), РОЗ'ЇЖДЖА́ТИ. Вони (цигани) їздили по селах, жебрали (М. Коцюбинський); Під час канікул М. Лисенко роз'їжджає по селах, збирає українські народні пісні, організовує хори (з газети). Словник синонімів української мови