1. Словник української мови у 20 томах

ромбик

РО́МБИК, а, ч.

Зменш. до ромб.

Вишивається він [киптарик] тепер жовтою і оранжевою нитками, де переважають геометричні орнаменти – кривульки і ромбики (з наук. літ.);

Оникійович в'яже сіті. На долівці коло дідових ніг все довшає смужка сплетеного в рівні ромбики прядива (М. Іщенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ромбик — ро́мбик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ромбик — -а, ч. Зменш.-пестл. до ромб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ромбик — РО́МБИК, а, ч. Зменш.-пестл. до ромб. Вишивається він [киптарик] тепер жовтою і оранжевою нитками, де переважають геометричні орнаменти — кривульки і ромбики (Нар. тв. та етн., 3, 1968, 69). Словник української мови в 11 томах