рушій
РУШІ́Й, я́, ч.
1. Пристрій для надання руху певному транспортному засобу.
Справді, як може злетіти в повітря літак, коли головного його рушія, – гвинта, – знято (В. Собко).
2. перен. Сила, яка спонукає до чого-небудь, сприяє росту, розвиткові чогось.
Рушієм і мірою життя є добро, а не зло, дружба, а не зненависть і не поневолення (О. Довженко);
Наука спирається на факти, але рушієм її є гіпотези (із журн.);
// Людина, яка рухає що-небудь, сприяє розвиткові чогось.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рушій — руші́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- рушій — Двигун, мотор; (прогресу) П. чинник, рушійна сила. Словник синонімів Караванського
- рушій — -я, ч. 1》 Пристрій для надання руху певному транспортному засобу, двигун, мотор. 2》 перен. Сила, яка спонукає до чого-небудь, сприяє росту, розвиткові чогось. || Людина, яка рухає що-небудь, сприяє розвиткові чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рушій — Частина приводного устрою на судні, за посередництвом якого енергія, що виробляють, напр., двигун, вітер, людські м'язи, використовується для руху судна; зокрема, гребний ґвинт, лопатеве колесо, вітрило, весло. Універсальний словник-енциклопедія
- рушій — Руші́й, -шія́, -шіє́ві; -шії́, -шії́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рушій — РУШІ́Й, я́, ч. 1. Пристрій для надання руху певному транспортному засобу. Справді, як може злетіти в повітря літак, коли головного його рушія,— гвинта,— знято (Собко, Зор. крила, 1950, 129). 2. перен. Словник української мови в 11 томах