рямці

РЯ́МЦІ, РЯ́МЦЯ, ів, мн., заст.

Рамки.

Ясний місяць заглянув у віконця, заблищали невеличкі шибки з темними рямцями (І. Нечуй-Левицький);

Чоловік .. виймає з улика рямця з стільником (С. Васильченко);

Васюренко зайшов у своє подвір'я. Його хата була та ка стара, що її довелося підперти кілками, “взяти в рямці”, як сміявся небіжчик волосний писар (В. Підмогильний);

[Тьотя Мотя:] – А тепер слухайте, милії мої люди. Є пропозиції газету завести у рямці... [Рина:] – Під скло, тьотю! (М. Куліш);

Йому захотілося пустувати, бо важко було стримувати молодечу кров у рямцях покори й лагідності (Іван Ле);

// перен.

Якщо їх покинуто напризволяще, то вони мусять рятуватися самі, і мусять вирятуватися. Таким чином, відважні й міцні духом, .. не піддавшись паніці й не втративши почуття відповідальності, вправили хаос в якійсь рямці (І. Багряний);

Йому захотілося пустувати, бо важко було стримувати молодечу кров у рямцях покори й лагідності (Іван Ле).