рівномірний

РІВНОМІ́РНИЙ, а, е.

1. Однаковий, постійний у всіх своїх частинах, елементах або протягом усієї дії.

Надвечір хмари вкрили небо. Весь світ посірів, і почався обложний дощ, рівномірний і тихий (О. Гончар);

Ланкові звертали особливу увагу на якість поливів, домагалися рівномірного розподілу води по всіх борознах та однакової швидкості просування її, не допускаючи переливання через гребені (з наук. літ.);

Ритмічність – це рівномірне виконання плану випуску продукції день у день, від першого дня місяця до останнього (з газ.);

Добиваємося від наших механізаторів .. прямолінійності і рівномірної глибини оранки (з наук. літ.);

// Який звучить весь час ритмічно, з однаковою силою.

П'яненький Панас Гичка, що був аж задрімав під тихий, рівномірний скрип гарби, прокинувся, мотнув чубом, приладнав до грудей гармошку (Григорій Тютюнник);

// Який здійснюється весь час з однаковою швидкістю, ритмічністю.

Коперник був переконаний у тому, що всі рухи в небесах повинні бути рівномірними і відбуватись по колах (з навч. літ.);

Далеко край села чути рівномірні подихи парового млина (з газ.).

2. заст. Який має однакову з чим-небудь величину.

Що ж це будуть за рівномірні томи? (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

рівномірний

Значення в інших словниках