рідшати

РІ́ДШАТИ, розм. РІДІ́ШАТИ, ає, недок.

1. Ставати рідким (у 2–6 знач.).

Знизу схили були вкриті густим лісом, а вище ліс рідшав і переходив у кущі (С. Чорнобривець);

Вона придивлялася до кожної зморшки під очима Миколи і до сплутаного чуба, що вже рідішав між двома глибокими затоками лоба (О. Копиленко);

Тільки ледве чутно долинали постріли з моря, та й вони рідшали і нарешті зовсім ущухли (З. Тулуб);

Вітер зміцнів, і хмари й туман над Дніпром одразу почали рідшати й розходитись (Л. Первомайський);

Помалу-малу синя імла рідшає, яснішає, східний край неба обливається широким усміхом світання, світова зірка блідне й тремтить, догораючи... (М. Коцюбинський).

2. Ставати нечисленним, зменшуватися кількісно.

Опівдні ярмарок почав рідшать: почали люди розходиться, поярмаркувавши (І. Нечуй-Левицький);

Натовп рідшав (А. Хижняк);

// безос.

Розгорялося вогнище, рідшало комарів (О. Гончар).