1. Словник української мови у 20 томах

різочка

РІ́ЗОЧКА, и, ж.

Зменш. до рі́зка 1.

А хто на хуторі розсаджує садок, Дорідні вишеньки кохає, І ножиком кривим до яблуньок, грушок, Спиливши, різочки щепляє [щепить] (Л. Боровиковський);

Іноді таки й різочкою добре повчить [вітчим Левка], та й закаже, щоб не жалувався Горпині (Г. Квітка-Основ'яненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. різочка — рі́зочка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири рі́зочки Орфографічний словник української мови
  2. різочка — див. палиця Словник синонімів Вусика
  3. різочка — [р’ізочка] -чкие, д. і м. -оц':і, мн. -чки, -чок дв'і р'ізочкие Орфоепічний словник української мови
  4. різочка — -и, ж. Зменш. до різка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. різочка — РІ́ЗОЧКА, и, ж. Зменш. до рі́зка 1. А хто на хуторі розсаджує садок, Дорідні вишеньки кохає, І ножиком кривим до яблуньок, грушок, Спиливши, різочки щепляє [щепить] (Бор., Тв. Словник української мови в 11 томах
  6. різочка — Різочка, -ки ж. 1) ум. отъ різка. Взяв різочку і бє того ужа. Чуб. II. 60. 2) Черенокъ, прививокъ. Употр. какъ ласкательное: Донько, моя різочко! Чуб. III. 44. Словник української мови Грінченка