1. Словник української мови у 20 томах

ріпка

РІ́ПКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до рі́па.

А маленьким же таке було, що я встаю – і воно встає, топить стану – і воно коло мене: дивиться, як і ріпку чищу, як і вертунчик [верчун] верчу, дивиться та й собі тії (А. Тесленко);

* У порівн. З кишені вийнявши півкіпки, Шпурнув [Еней] в народ дрібних, як ріпки, Щоб тямили його обід (І. Котляревський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ріпка — рі́пка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ріпка — [р’іпка] -пкие, д. і м. -пц'і, р. мн. -пок Орфоепічний словник української мови
  3. ріпка — -и, ж. Зменш.-пестл. до ріпа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ріпка — Рі́пка, -пки, -пці; рі́пки, рі́пок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. ріпка — РІ́ПКА, и, ж. Зменш. — пестл. до рі́па. А маленьким же таке було, що я встаю — і воно встає, топить стану — і воно коло мене: дивиться, як і ріпку чищу, як і вертунчик [верчун] верчу, дивиться та й собі тії (Тесл., З книги життя, 1949, 19); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  6. ріпка — Ріпка, -ки ж. 1) ум. отъ ріпа. 2) Родъ игры. КС. 1887. VI. 479. Ив. 48. Маркев. 73. Грин. III. 115. Словник української мови Грінченка