саван

СА́ВАН, а, ч.

1. Поховальне убрання з білої тканини, що має вигляд мішка чи довгої сорочки.

Ший, ший, ший – Серед бідності, голоду, спраги; І сорочку, і саван сумний .. ший без розваги! (П. Грабовський);

Лягла [Есме] в рідну землю, загорнута в білий саван (З. Тулуб);

Мати й батько померли. Ховали їх не в дощаних домовинах, а в свитках – руді від старості, свитки на той час були незамінним зимовим одягом, а Мироновим батькам стали ще й саваном та домовиною (Микита Чернявський);

* Образно. Він тепер майже все розказував Їй у думці. І ще почував: білий саван ходитиме за ним довго. Стоятиме за плечима, гарцюватиме на коні, вимахуватиме руками (Ю. Мушкетик);

І жах великий пішов по безмежних пуштах угорських і по замках лицарських. А безнадійність чорним саваном покрила соняшні землі мадярів і хорватів від краю до краю (О. Назарук);

* У порівн. Прекрасний ранок, білий, імлистий, немов могильний саван... (М. Коцюбинський);

* Образно. * У порівн. Дорош плутається в тій млі, як у савані (Григорій Тютюнник).

2. перен. Покрив (перев. сніговий).

Ночі темряві з завірюхами, Окували ви землю кригою, Вкрили геть її білим саваном, Приоздобили в срібло-паморозь... (М. Старицький);

Кобзар грав – перед уявою вставало мертве, білим саваном вкрите поле (І. Волошин);

Стигнуть під холодним саваном невмирущі прорості весни... (Н. Забіла);

Дощ змінився снігом. Небо, мовби змилостивившись над невдалими нападниками, вкривало землю білим пухнастим саваном, ховаючи під ним ті тридцять тисяч ісламських воїнів, які полягли під стінами Відня (П. Загребельний);

А білі мухи то спиняються, то знову обсідають заснулу землю і вкладаються в білий, чистий саван (В. Винниченко).