самовинищення

САМОВИ́НИЩЕННЯ, я, с.

Дія за знач. самовини́щуватися.

Суспільство мусить подивитися правді у вічі і, набравшись мужності, визнати, що воно в кримінальній комі, до того ж, симптоми родинного самовинищення не менш згубні для української громади, аніж корупція держчиновників або організована злочинність (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самовинищення — самови́нищення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови