самовинищення
САМОВИ́НИЩЕННЯ, я, с.
Дія за знач. самовини́щуватися.
Суспільство мусить подивитися правді у вічі і, набравшись мужності, визнати, що воно в кримінальній комі, до того ж, симптоми родинного самовинищення не менш згубні для української громади, аніж корупція держчиновників або організована злочинність (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самовинищення — самови́нищення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови