самодокір

Значення в інших словниках

1. самодокір — самодо́кі́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. самодокір — Самодокору, ч., інд.- авт. Похідне від само... і докір. Не вір — ні долі, ні собі не вір, а спроневіра і самодокір і змерзлий крик, що грудкою у горлі засів мов кляп — то все неначе дріт колючий. (П-2:290). Словник поетичної мови Василя Стуса
3. самодокір — САМОДО́КІ́Р, до́ко́ру, ч. Докір самому собі. Тисячі вболівань та самодокорів дошкуляли [Аліні], мов зубний біль (Ю. Янов., II, 1954, 94). Словник української мови в 11 томах