самознищення

САМОЗНИ́ЩЕННЯ, я, с.

Знищення самого себе.

А гімн росте, густішає, оркестр, хори злилися, втягли голоси тисяч грудей, розсунених морозом, розідраних екстазом. Жах надзвичайного, захват самознищення, згублення себе, перелиття в єдине, страшне, могутнє. Впасти на коліна, різати себе, виривати серце й кидати його туди в єдине, всевладне, дихаюче моторошно блаженним морозом (В. Винниченко);

Люди ладні навіть жертвувати власним життям задля життя ідеї. І треба визнати, що ніщо так не зміцнює ідеї, як самознищення чи просто нищення людей в ім'я її (В. Підмогильний);

Очевидно, є сили, які дужчі за розум людський, сили, які, коли їм дати розвинутись, поведуть людство до самознищення (О. Гончар);

Для Німеччини, Турецької та Австро-Угорської імперій (так званих Центральних держав), а також Російської імперії, яка разом з Великобританією, Францією та Сполученими Штатами входила до Антанти, війна зрештою стала змаганням на самознищення (з наук. літ.);

На людей часом находить сказ самознищення (із журн.);

Україна не прагнула до самознищення, але до Чорнобиля вона майже нічого не зробила для самозбереження і опинилася на грані між буттям і небуттям (з газ.).