1. Словник української мови у 20 томах

самотність

САМО́ТНІСТЬ, ності, ж.

Властивість і стан за знач. само́тній.

Любить він, мов той орел, самотність, Любить жити сам серед природи (І. Франко);

Нудьга, самотність. Живим словом ні з ким перекинутись (О. Гончар);

Самотність – це діагноз, бідність – вирок (з газ.);

// Усвідомлення такого стану.

Єдине відчуття, яке жевріло в ньому, – це було гнітюче відчуття самотності (С. Журахович);

Дівчину раптом заполонило почуття самотності (І. Волошин).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самотність — (той, хто полишений всіма) самотина, самота, одинокість, книжн. ізольованість. Словник синонімів Полюги
  2. самотність — само́тність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. самотність — Психічний стан індивіда, який перебуває в соціально-комунікативній ізоляції, яка характеризується тривожністю та депресією. англ. solitude / loneliness; нім. Einsamkeit f=; угор. egyedüllét; рос. одиночество. Словник із соціальної роботи
  4. самотність — -ності, ж. Властивість і стан за знач. самотній. || Усвідомлення такого стану. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. самотність — Самотність для думаючого — це найкращий товариш життя. На самоті краще думається, бо ніхто не заважає. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. самотність — САМОТНІСТЬ — екзистенційна ситуація людського буття, у межах якої відбувається зовнішнє чи внутрішнє відокремлення людей. С. є результатом колізій комунікації, що породжуються виявленням людини у світі як неповторної особистості. Проблема... Філософський енциклопедичний словник
  7. самотність — САМО́ТНІСТЬ (стан самотнього, одинокого), САМОТА́, САМОТИ́НА, ІЗОЛЬО́ВАНІСТЬ, ОДИНО́КІСТЬ. Нудьга, самотність. Живим словом ні з ким перекинутись (О. Гончар); Всі дороги і стежки завалені снігом, — чуття голоду, самоти та одинокості придавлювало душу (І. Франко). Словник синонімів української мови
  8. самотність — Само́[і́]тність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. самотність — САМО́ТНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. само́тній. Любить він, мов той орел, самотність, Любить жити сам серед природи (Фр., XIII, 1954, 330); Нудьга, самотність. Живим словом ні з ким перекинутись (Гончар, Таврія.. Словник української мови в 11 томах
  10. самотність — Само́тність, -ности ж. Уединоніе. Левиц. І. 289. Словник української мови Грінченка