1. Словник української мови у 20 томах

сатана

САТАНА́, и́.

1. ч. Те саме, що дия́вол.

– Який же він, той сатана? – спитав сміливо Денис. – А який же він? Чорний.., голова, як копиця, на голові чорні роги, а очі, як кавуни. Відомо, сатана, як є сатана, – сказав поважно Филін (І. Нечуй-Левицький);

– Жінко! – скрикнув він. – Сам сатана говорить твоїми устами! (І. Франко);

Стала покаянна душа перед отцем Іоанном і благає: – Отче! Беріть святе кропило. Виганяйте з мене сатану! (О. Ковінька);

* У порівн. Подивився [Рубець] на Колісника і, жахаючись, геть одсунувся, наче од сатани (Панас Мирний);

Хома, чорний, як сатана, видобувся на поверхню і поклав на бруствер важку в'язанку гранат (О. Гончар).

2. ч. і ж. Уживається як лайливе слово.

Старий рудий бабу кличе, А та йому дулі тиче: “Оженився, сатано, – Заробляй же на пшоно” (Т. Шевченко);

Появляється він на жеребці, їде тюпки, як верблюдом по Сахарі. – Швидше! – кричить йому Гнат. – Куди швидше? Він такий сатана, що ще скине (Григорій Тютюнник);

// фам. Уживається як вигук захоплення, подиву.

– Ух, сатана! – стежачи за танцюристом, неголосно перемовлялись бійці. – Цей докаже! (О. Гончар).

◇ Оди́н чорт (біс, ді́дько) <�Одна́ сатана́> див. чорт;

Сам чорт (чортя́ка, біс, сатана́) но́гу (но́ги) зло́мить (вло́мить, злама́є і т. ін.) див. чорт;

(1) Сатана́ несе́ кого – хтось іде небажаний, нежданий.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сатана — сатана́ іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. сатана — р. Сатанаїл; див. ДІДЬКО; сатанюка. Словник синонімів Караванського
  3. сатана — див. жорстокий; чорт Словник синонімів Вусика
  4. сатана — -и, 1》 ч. Уявна надприродна істота, яку зображують у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; є уособленням злого начала. 2》 ч. і ж. Уживається як лайливе слово; антихрист. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сатана — Полюбиться сатана краще від ясного сокола. Можна закохатися і в лиху людину. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. сатана — В християнстві грішний ангел, покараний Богом за пиху і неслухняність на вічне осудження і кинутий до пекла; вважається джерелом зла і гріха; владу с. переміг Ісус Христос, хоча наслідки зла відчуваються і надалі; віра в існування с. також в юдаїзмі та ісламі. Універсальний словник-енциклопедія
  7. сатана — оди́н чорт (біс, ді́дько); одна́ сатана́, грубо. Все одно, однаково; те ж саме. Вовтузився (Іван Пісня) й далі; видно, в нього ніяк не в’язалась петля. — Іване, що ти робиш? Пісня, не перериваючи роботи, заговорив гнівно, уривчасто: — Один чорт! Досить!... Фразеологічний словник української мови
  8. сатана — ЧОРТ (уявна надприродна істота, яка втілює в собі зло), БІС, ЧОРТЯ́КА розм., ГА́СПИД (А́СПИД) розм., ГАСПИДЯ́КА підсил. розм., ДІ́ДЬКО розм., КУЦА́К розм., КУ́ЦИЙ розм., КУЦА́Н розм., КУЦЬ розм., АНТИ́ПКО діал., А́РІДНИК діал., МОЛЬФА́Р (МОЛФА́Р) діал. Словник синонімів української мови
  9. сатана — Сатана́, -ни́, -ні́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. сатана — САТАНА́, и́, 1. ч. Уявна надприродна істота, яку зображують у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; є уособленням злого начала; біс, диявол, чорт, злий дух. — Який же він, той сатана? — спитав сміливо Денис.— А який же він? Чорний.. Словник української мови в 11 томах
  11. сатана — Сатана, -ни м. Сатана. Геть від мене, сатано! Єв. Л. IV. 8. Словник української мови Грінченка