сатиричний

САТИРИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до сати́ра.

В ряді творів журнал [“Харьковский Демокрит”] продовжував традиції української і російської сатиричної літератури XVIII ст., бурлескно-травестійну традицію Котляревського (з наук. літ.);

У боротьбі за нове, проти відсталого, що ще, на жаль, гніздиться у свідомості деяких людей, ми широко використовуємо гострі сатиричні плакати (з газ.);

Своєрідною відповіддю художника на розгул реакції було створення Лисенком сатиричної опери “Енеїда”, на сюжет І. Котляревського, у якій гостро висміюється правляча верхівка царської Росії (з наук. літ.);

// Сповнений сатири (у 3 знач.).

Своїм сатиричним вістрям п'єса [“Крила” О. Корнійчука] спрямована проти неправильних методів керівництва, проти чинуш і бездушних бюрократів (з наук. літ.);

Головним об'єктом сатиричного удару В. Самійленко обрав самодержавство (з наук. літ.);

// Властивий сатирикові.

Особливо разюче діяв сатиричний бич народної творчості проти фашистських загарбників (М. Рильський);

Нечуй-Левицький сатиричним пером викривав усю недоладність і нікчемність тогочасної дійсності (із журн.).

2. Уїдливо-глузливий.

По вдачі дівчина лірична Одразу стала сатирична (С. Воскрекасенко).