сахатися

САХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.

1. від кого – чого, кого, чого і без дод. Лякаючись, різко відсторонятися; шарахатися.

Грубо сміється [Круста] і фамільярно плеще Руфіна по плечі. Той сахається від нього мимоволі (Леся Українка);

Коли нас гнали на каменоломню, нас супроводжувала важка хмара часникового смороду, такої густої концентрації, що всі стрічні лякливо сахалися нас (П. Загребельний);

Ряса так і лопотіла на ньому, він біг, забувши про сан, і богомільні перехожі сахалися, перелякані незвичним виглядом батюшки (А. Дімаров).

2. кого, від кого. Відчуваючи страх, незручність і т. ін., уникати зустрічі, не спілкуватися з ким-небудь; жахатися; цуратися.

[Мотря:] У нас така чутка йде, що ви дівчат сахаєтесь? [Роман:] Мало чого не плетуть! (М. Кропивницький);

Пробували було нападати на малюка, але він давав їм такого часу, що всі охочі до легких перемог стали його сахатись (О. Ільченко);

– Любов Прохорівна загадково зникла, ви сахаєтеся від мене, до того ж цей процес вас напевне теж непокоїть (Іван Ле).

3. кого, чого і рідко без дод. Боятися кого-, чого-небудь, відчувати страх перед кимсь, чимсь.

– Та вона в нас дика! .. Чужого чоловіка сахається! І чого, дурна? – вдалася вона до дочки (Б. Грінченко);

[Мартіан:] Констанцію, а може, се до тебе?.. (Подає йому табличку). [Констанцій (не беручи):] Ні, ні, сього не може бути, запевняю! [Мартіан:] Чого ж ти так сахаєшся? (Леся Українка);

Інститутські телефони затріщали, і бідолашний професор сахався телефонних апаратів, немовби в кожному з них було заховано смертоносну зброю (Ю. Смолич).