сват
СВАТ¹, а, ч.
1. Людина, яка за дорученням того, хто хоче одружитися, або його рідних, сватає обрану особу; староста у весільному обряді.
Латин, дочка, стара Амата Щодень від Турна ждали свата (І. Котляревський);
– Приїхав я до тебе, Гризельдо, за свата. Сватав тебе князь Єремія (І. Нечуй-Левицький);
Уже шістнадцятий годок минає Олесі, вже й свати почали в хату навертатись (Марко Вовчок);
Розповіла [Катерина], що були свати сьогодні. Дмитро аж похолов. – Хто?.. Від кого? (Г. Хоткевич);
// Людина, що часто й охоче виконує такі доручення.
Йому й байдуже, хто на возі... Коли зближається – аж то Кіндрат. Всесвітній кум і сват (Л. Глібов).
2. Батько або родич одного з подружжя щодо батьків або родичів другого.
Остап Колодій, .. – він родич Денисові, чи то так – сват, бо за його брата Зінька віддав свою дочку Гаїнку (Б. Грінченко);
“Що ти за батько, коли скрині дочці не придбав?” – в думці корила [Параска] свата – Сергія Сніжка (К. Гордієнко);
* Образно. Я бідний, безталанний: Степ широкий – то ж мій сват, Шабля, люлька – вся родина, Сивий коник – то ж мій брат (з народної пісні);
// свати́, і́в, мн. Батьки одного з подружжя.
Він натякнув невістці, що добре було б, якби свати приїхали на гостювання (Григорій Тютюнник).
3. перен., розм. Людина, що посилено пропонує когось на якусь посаду, умовляє взятися за якусь справу.
Везуть Мацепуру в районній машині. “Районні свати”, проявивши турботу, Везуть, щоб засватать на іншу роботу! (С. Олійник).
◇ Бу́демо свата́ми див. бу́ти;
Кум королю́ і сват міні́стру див. кум¹;
(1) Ні (ані́) сват ні (ані́) брат – зовсім чужа людина.
Він не був їм ані сват ані брат, лишень сидів з ними через город. Баба Дмитриха все носила йому обідати (В. Стефаник).
СВАТ², а, ч.
Залізний стрижень усередині ткацького човника, на якому обертається цівка з нитками.
Значення в інших словниках
- сват — сват 1 іменник чоловічого роду, істота той, хто сватає; староста на весіллі; родич сват 2 іменник чоловічого роду деталь ткацького човника Орфографічний словник української мови
- сват — (на сватанні) староста; сваток, сватко, сватонько; мн. СВАТИ, (члени родини молодого і молодої) родичі. Словник синонімів Караванського
- сват — [сват] -та, м. (на) -тов'і/-т'і, мн. -ти, -т'іў два сватие Орфоепічний словник української мови
- сват — I -а, ч. 1》 Людина, яка за дорученням того, хто хоче одружитися, або його рідних сватає обрану особу; староста у весільному обряді. || Людина, що часто й охоче виконує такі доручення. Засилати сватів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сват — В нашого свата всім одна хата. Глум з великої та бідної родини, що мусить жити в одній світлиці. Подай держак від лопати, свата привітати. Набити свата, та ще й лопатою. Сват—не родина, а що пасерб—не дитина. Приповідки або українсько-народня філософія
- сват — ні (ані́) сват ні (ані́) брат. Зовсім чужа людина. Він не був їм ані сват ані брат, лишень сидів з ними через город. Баба Дмитриха все носила йому обідати (В. Стефаник). само́му чо́рту брат (і сват). Дуже грізний, підступний, жорстокий. — Сидить там .. Фразеологічний словник української мови
- сват — Сват, сва́та, -тові, сва́те! і сва́ту! свати́ (іноді свато́ве), -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сват — СВАТ¹, а, ч. 1. Людина, яка за дорученням того, хто хоче одружитися, або його рідних, сватає обрану особу; староста у весільному обряді. Латин, дочка, стара Амата Щодень від Турна ждали свата (Котл. Словник української мови в 11 томах
- сват — Сват, -та м., мн. свати и сватове. 1) Отецъ зятя пли невѣстки; сватами называются прежде всего родители мужа ло отношенію къ родителямъ жены и наоборотъ, а затѣмъ, въ такомъ же отношеніи, и ближайшіе родственники супруговъ. Маркев. 109. Словник української мови Грінченка