1. Словник української мови у 20 томах

своєкорисний

СВОЄКОРИ́СНИЙ, а, е, заст.

Своєкорисливий.

Переконавшися, що Целіна зовсім далека від яких-будь своєкорисних замислів, старенька помалу привикла до оказуваних їй [виявлюваних до неї] чемностей (І. Франко);

Експропрійованим коштам він [Г. Котовський] вів точний обрахунок і надсилав у бессарабські газети повідомлення – скільки в кого з поміщиків взято і куди, на які потреби витрачено: щоб не скористалися з його імені й не чинили своєкорисного грабунку різні чорні злодюги (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. своєкорисний — своєкори́сний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. своєкорисний — -а, -е, заст. Своєкорисливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. своєкорисний — СВОЄКОРИ́СНИЙ, а, е, заст. Своєкорисливий. Переконавшися, що Целіна зовсім далека від яких-будь своєкорисних замислів, старенька помалу привикла до оказуваних їй чемностей (Фр., II, 1950, 301); Експропрійованим коштам він [Г. Словник української мови в 11 томах