святити
СВЯТИ́ТИ, свячу́, свя́тиш, недок., кого, що, церк.
1. Здійснювати церковний обряд, що символізує очищення чого-небудь від гріховності, надання чомусь святості; освячувати.
Чайченкова мати купила хату у Любчиках, святила ту хату (Марко Вовчок);
Почали ченці молебень правити, потім колодязь святити (З. Тулуб);
До великодніх свят було сіро, холодно, першого (паски святили) зеленіло, весело, тепло (М. Хвильовий);
* Образно. За ниву, що святив наш чесний піт, За серцем нашим живлені заводи, За пісню й книгу, як за сонця світ, За ясні зорі і за тихі води – На прю ми стали проти царства тьми (М. Рильський).
2. Висвячувати кого-небудь у духовний сан.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- святити — святи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- святити — 1. Здійснювати обряд освячення; освячувати; 2. Висвячувати в духовний сан, рукопокладати; хиротонізувати; інститувати Словник церковно-обрядової термінології
- святити — свячу, святиш, недок., перех., церк. 1》 Здійснювати церковний обряд, що символізує очищення чого-небудь від гріховності, надання чомусь святості; освячувати. 2》 Висвячувати кого-небудь у духовний сан. Великий тлумачний словник сучасної мови
- святити — святи́ти вул., ірон. бити (ср, ст)|| = валити Лексикон львівський: поважно і на жарт
- святити — СВЯТИ́ТИ (здійснювати церковний обряд свячення), ОСВЯ́ЧУВАТИ, ПОСВЯ́ЧУВАТИ. — Док.: посвяти́ти, освяти́ти. Коли б мені хоч одну дочку! Вже я й хати святив, і пшеницю сіяв (І. Нечуй-Левицький); А тим часом гайдамаки Ножі освятили (Т. Шевченко). Словник синонімів української мови
- святити — Святи́ти, свячу́, свя́тиш, -тять; свя́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- святити — СВЯТИ́ТИ, свячу́, свя́тиш, недок., перех., церк. 1. Здійснювати церковний обряд, що символізує очищення чого-небудь від гріховності, надання чомусь святості; освячувати. Словник української мови в 11 томах
- святити — Святи́ти, -чу́, -тиш гл. Святить. Коли не прийду до церкви, то все паски святять. Ном. № 168. 2) Рукополагать. Словник української мови Грінченка