1. Словник української мови у 20 томах

світилочка

СВІТИ́ЛОЧКА, и, ж.

Пестл. до світи́лка.

[Менша дружка, Олеся (вискакує. До Галі):] Світилочко, пишна пані! Не гордуй же ти нами, Бо як будеш гордувати, То не будем частувати (І. Нечуй-Левицький);

Як задумав горобейко женитися, Та й соловейка, А сватечок чечіточок, Світилочок – жовтобрюшок (з народної пісні).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. світилочка — світи́лочка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. світилочка — -и, ж. Пестл. до світилка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. світилочка — СВІТИ́ЛОЧКА, и, ж. Пестл. до світи́лка. [Менша дружка, Олеся (вискакує. До Галі):] Світилочко, пишна пані! Не гордуй же ти нами, Бо як будеш гордувати, То не будем частувати (Н.-Лев., II, 1956, 426). Словник української мови в 11 томах
  4. світилочка — Світилка, -ки ж. Дѣвушка, исполняющая обрядъ держанія меча и свѣчи на свадьбѣ, — это сестра жениха, а если ея нѣтъ, ближайшая послѣ нея родственница; если ихъ нѣсколько, то есть старша. КС. 1883. II. 380. ХС. VII. 425. МУК. III. 106. ум. світи́лочка. Словник української мови Грінченка