світлолюб
СВІТЛОЛЮ́Б, а, ч.
1. Світлолюбна рослина.
Проліски – світлолюби: їм треба встигнути відцвісти раніше, ніж на деревах розпуститься листя і закриє від них сонячне проміння (з газ.).
2. Той, хто любить світло (про людину).
Ми світлолюби і ненависники ночі (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- світлолюб — світлолю́б іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- світлолюб — -а, ч. Світлолюбна рослина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- світлолюб — СВІТЛОЛЮ́Б, а, ч. Світлолюбна рослина. Підсніжники — світлолюби: їм треба встигнути відцвісти раніше, ніж на деревах розпуститься листя і закриє від них сонячне проміння (Веч. Київ, 9.III 1957, 4). Словник української мови в 11 томах