сердешний

СЕРДЕ́ШНИЙ, а, е.

Який викликає співчуття; бідолашний.

– Беріть його! В'яжіть харцизяку! – кричать усі в один голос. Схопили сердешного Левка (Г. Квітка-Основ'яненко);

Думала [Мотря] піти сказати на сина, що він розбоєм промишляє .. Та шкода й сердешної Галі (Панас Мирний);

Вітер осінній реве і лютує. Дивлюся: під тином сердешна дитина, Хлоп'ятко маленьке, – вся в латках свитина (Б. Грінченко);

На його кроки здалеку іржанням обізвалися коні- “Бідненькі вони, певне, пропадають від жаги, і ніхто ж не пожаліє сердешну худобину” (М. Стельмах);

// у знач. ім. серде́шний, ного, ч.; серде́шна, ної, ж. Нещасна, безталанна людина.

– А де ваша, діти, мати? – Сердешний питає. – Тату! тату! наша мати У шинку гуляє (Т. Шевченко);

Усе у неї одні такі думки та гадки... аж сплакне сердешна, як їй допече до серця (Г. Квітка-Основ'яненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me