серм'яга

СЕРМ'Я́ГА, и, ж., заст.

Семиряга.

Свита із серм'яги; Вона хутенько накинула серм'ягу, зав'язала хустку і вийшла з хати (Леся Українка);

Видно, хлопець уже знався з відвагою. Правда, плечі покриті серм'ягою (А. Малишко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. серм'яга — серм'я́га іменник жіночого роду арх. Орфографічний словник української мови
  2. серм'яга — -и, ж., заст. Семиряга. Великий тлумачний словник сучасної мови