серцевина

СЕРЦЕВИ́НА, и, ж.

1. Внутрішня частина стебла, стовбура або кореня рослин.

Стебло сорго .. всередині заповнене нещільною серцевиною (із журн.);

Це [берест] єдине дерево на Поділлі, що має червону .. серцевину (М. Стельмах);

// Внутрішня, покрита оболонкою або зовнішнім шаром частина плоду, зерна і т. ін.

Яблука обчищають від шкірочки, видаляють серцевину, нарізують їх (з наук.-попул. літ.);

Серцевина горіха;

// Внутрішня, серединна частина чого-небудь.

Почався процес зварювання. Обидві частини [зламаного крюка] зварювалися не поверхнево, а серцевиною (І. Сенченко);

Загін підводних дослідників підняв близько сорока якорів з дерев'яною серцевиною (з газ.);

Охолодженню рідини в радіаторі [двигуна] сприяє вентилятор, який створює інтенсивний потік повітря через серцевину радіатора (з навч. літ.).

2. перен. Центр, головна, найважливіша частина чого-небудь.

Глиняна, напівзанесена пісками Каховка – нічим не примітне позаштатне містечко Таврійської губернії – перетворювалась на час ярмарку в місто із стотисячним населенням, ставала серцевиною всього Півдня (О. Гончар);

Держава – це серцевина всієї політичної організації суспільства (з наук.-попул. літ.);

// Суть, основа чого-небудь.

Знання свої він розгубив, зате досконало вивчив науку службової балістики, тобто вміння завжди поціляти в саму серцевину справи, завжди бути “на рівні” (П. Загребельний);

Людина, її радості й тривоги, боротьба й пошуки, її духовний світ і зв'язки з природою й суспільством – ось що складає серцевину мистецтва (з наук. літ.).