1. Словник української мови у 20 томах

скамниця

СКАМНИ́ЦЯ, і, ж., діал.

Ослін.

[Долорес (устає і втирає хустинкою очі):] Ходім, Аніто! [Анна (сідає на скамницю під кипарисом):] Ні-бо ще, Долорес, тут гарно так (Леся Українка);

А в світлиці при скамниці в цимбалоньки б'ють, А вже ж мою дівчиноньку до шлюбу ведуть (з народної пісні).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скамниця — скамни́ця іменник жіночого роду ослін діал. Орфографічний словник української мови
  2. скамниця — -і, ж., діал. Ослін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скамниця — Ослін, ослінчик, лава, лавиця, див. сидіння Словник чужослів Павло Штепа
  4. скамниця — I. ЛА́ВА (пристрій для сидіння, закріплений на стояках), ЛА́ВКА, ЛА́ВИЦЯ діал.; ОСЛІ́Н, СКАМНИ́ЦЯ діал. (переносний кімнатний пристрій для сидіння). Крім стола, в кімнаті був невеликий ослін, на якому сидів комбат, і дві довгі лави вздовж стін (Л. Словник синонімів української мови
  5. скамниця — СКАМНИ́ЦЯ, і, ж., діал. Ослін. [Долорес (устає і втирає хустинкою очі):] Ходім, Аніто! [Анна (сідає на скамницю під кипарисом):] Ні-бо ще, Долорес, тут гарно так (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  6. скамниця — Скамни́ця, -ці ж. = скамна. КС. 1884. І. 32. Обозветься та Марєчка у світлиці, прихиливши головоньку ік скамниці. Мет. 178. Лежить мила на усю скамницю. Чуб. V. 365. Словник української мови Грінченка