скаржник
СКА́РЖНИ́К, ска́ржника́, ч.
Той, хто скаржиться.
Скільки доводилось батькам вислухувати скарг на нього. Немало й перепадало йому від батька. Але частіш навпаки – вислухає Юхим уважно скаржника, а тоді до сина: “Молодець! Отакий і рости, сину, – сердитий на всяку неправду” (А. Головко);
Щоб залаштувати справу, як того хотіли скаржники, пані війтову треба було задобрити подарунками (С. Чорнобривець).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скаржник — ска́ржни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- скаржник — скаржника, ч. Той, хто скаржиться. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скаржник — СКА́РЖНИ́К, ска́ржника́, ч. Той, хто скаржиться. Скільки доводилось батькам вислухувати скарг на нього. Немало й перепадало йому від батька. Але частіш навпаки — вислухає Юхим уважно скаржника, а тоді до сина: «Молодець!... Словник української мови в 11 томах