1. Словник української мови у 20 томах

скверик

СКВЕ́РИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до сквер.

Леся не втрималася, щоб не звернути у скверик (М. Олійник);

Сучасна жінка, в скверику на лаві, похитує коляску на ресорах, щось конспектує з книжки (Л. Костенко);

Молодята перейшли університетський скверик, вийшли на бульвар Шевченка і несподівано повернули назад (О. Чорногуз).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скверик — скве́рик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. скверик — -а, ч. Зменш.-пестл. до сквер. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скверик — СКВЕ́РИК, а, ч. Зменш.-пестл. до сквер. Леся не втрималася, щоб не звернути у скверик (М. Ол., Леся, 1960, 87). Словник української мови в 11 томах