сквитати

СКВИТА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко СКВИТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, розм.

Розрахуватися з ким-небудь.

Старий садівник Яків сказав їй, що пана Нестора нині досвіта спакували, сквитували, посадили на бричку і відвезли на дворець (І. Франко);

// Позбутися чогось.

Ох, якби не дитя... – серце рве боляче – А то б знала, як тугу сквитати (М. Старицький).

(1) Сквита́ти гол (м'яч) – забити гол (м'яч) у відповідь;

(2) Сквита́ти раху́нок – зрівняти рахунок у грі.

Не так просто було сквитати рахунок у матчі (з газ.).