1. Словник української мови у 20 томах

скитник

СКИ́ТНИК, а, ч.

Чернець або старообрядець, який живе в скиті.

Колись, кажуть, скитники були такі, що спасались (Сл. Б. Грінченка);

Скитник вмер у скиті так, як жив – самотній, тихий, і про смерть його дізнались аж у кілька день пізніш (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скитник — Ски́тник: — монах, що живе у скиті [2,XIII] — чернець або старообрядець, який живе в скиті — віддалік від монастирських будівель [32] Словник з творів Івана Франка
  2. скитник — ски́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. скитник — -а, ч. Чернець або старообрядець, який живе у скиті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скитник — Чернець, пустельник, див. анахорет Словник чужослів Павло Штепа
  5. скитник — САМІ́ТНИК (САМО́ТНИК рідше) (релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці), ПУСТЕ́ЛЬНИК, ВІДЛЮ́ДНИК, АСКЕ́Т, СКИ́ТНИК, АНАХОРЕ́Т заст., ПУСТИ́ННИК заст.; ПЕЧЕ́РНИК (який живе в печері). Словник синонімів української мови
  6. скитник — СКИ́ТНИК, а, ч. Чернець або старообрядець, який живе в скиті. Колись, кажуть, скитники були такі, що спасались (Сл. Гр.); Скитник вмер у скиті так, як жив — самотній, тихий, і про смерть його дізнались аж у кілька день пізніш (Фр., XI, 1952, 187). Словник української мови в 11 томах
  7. скитник — Скитник, -ка м. Скитникъ. Колись, кажуть, скитники були такі, що спасались. Пирят. у. Словник української мови Грінченка