скнарюга
СКНАРЮ́ГА, и, ч. і ж., зневажл.
Скнара.
Так от, жив давно колись у Генуї знакомитий чоловік на ім'я мессер Ерміно де Грімальді, що статками й маєтками своїми незліченними переважив, либонь, усіх італійських багатирів, а скупощами да скнарощами безмірними заломив усіх на світі скупарів і скнарюг (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me