сколихнутися

СКОЛИХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

1. Почати коливатися, хитатися, гойдатися.

Важко шубовснули [міни] в річку, і вона сколихнулась, здається, до самого дна (О. Гончар);

М'яко сколихнулось купе, замигтіли вогні ліхтарів у вікні (Є. Кротевич);

Перед очима Ореста сколихнувся, поплив туман (І. Волошин);

Над полем прогуркотіли перші гарматні постріли, сколихнулася земля, заклубочився дим (П. Кочура);

// Почати рухатися, метушитися.

Від возів і гармат сколихнулася чорна хмара піших (Іван Ле);

Враз натовп сколихнувсь, розступивсь, даючи дорогу новим прибульцям (О. Гончар);

Олександр знову прочитав приговор, і ще дужче сколихнулися селянські голови (М. Стельмах).

2. перен. Почати хвилюватися, обурюватися; ставати збудженим, пожвавленим.

Натовп знову сколихнувся, залементував, завив... Десятки рук простяглися до Романа [палія], вирвали його в тих, хто держав, і штовхнули .. просто в полум'я (Б. Грінченко);

– Із району у ваше село їдуть карателі, – сказав він тихо, але всі почули його слова, і юрба сколихнулася (Григорій Тютюнник);

Сьогодні стільки подій мало відбутися в селі, що сколихнулося відразу мало не все тритисячне населення Бородянки (Ю. Смолич).

3. перен. Виникнути, з'явитися (про почуття, думки і т. ін.).

Опанас став і довго дивився вслід своєму синові .. І сколихнулось у ньому глибоке бажання рушити кудись за сином, наздоганяти неповоротне (О. Довженко);

Ціла буря почуттів сколихнулася в моєму серці, поки я слухала Ніну (М. Чабанівський).