скороспілка

СКОРОСПІ́ЛКА, и.

1. ж. Плід, що рано й швидко визрів, а також рослина, що дає такі плоди.

Як приїхала бабуся із села, Всім гостинців із дороги привезла: Майці – диню-скороспілку, ягідок, А Климові, онукові, – пиріжок (І. Нехода);

– Обтруси скороспілку і падалиці навизбируй, – загадав роботу Прохорові [батько] та й пішов знову до альтанки (А. Шиян).

2. ж., перен. Те, що надто рано або швидко з'явилось, виникло, надійшло.

Пристрасті в нас уляглись, скороспілки ілюзій обпали, З ран, що життя завдало, ще хіба шрами болять (І. Франко);

Лиш круки дзюбаті та сиві діди не радіють, віщують недобре та гудять весну-скороспілку (Дніпрова Чайка).

3. ч. і ж., перен., розм. Про людину, що надто швидко досягла повного розвитку.

– Сергій насміявся з тебе? – насторожується вся горшкувата голова Шмалія. – То зараз же, при тобі, в три шиї витурю, в безвість нажену його, псяюху такого! Іч, скороспілка червива! (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скороспілка — скороспі́лка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. скороспілка — див. молодий Словник синонімів Вусика
  3. скороспілка — -и. 1》 ж. Плід, що рано й швидко визрів, а також рослина, що дає такі плоди. 2》 ж., перен. Те, що надто рано або швидко з'явилось, виникло, надійшло. 3》 ч. і ж., перен., розм. Про людину, що надто швидко досягла повного розвитку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скороспілка — СКОРОСПІ́ЛКА, и. 1. ж. Плід, що рано й швидко визрів, а також рослина, що дає такі плоди. Як приїхала бабуся із села, Всім гостинців із дороги привезла: Майці — диню-скороспілку, ягідок, А Климові, онукові, — пиріжок (Нех., Ми живемо.. Словник української мови в 11 томах