скоцюрблений

СКОЦЮ́РБЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до скоцю́рбити.

А дуб-зимняк уперто не віддає навіть висохле, перемите осінніми дощами, скоцюрблене морозами листя (С. Журахович).

2. у знач. прикм. Дуже зігнутий, скривлений (про людину, частини її тіла, а також про живу істоту).

Стрибали отак пустуни, стрибали – і ввечері Юрко вже ледве доліз скоцюрблений до хати (П. Козланюк);

Лука ледве просовував крізь скривлений рот свій скоцюрблений синій язик (І. Микитенко);

Весною Вася почав таки добре ходити, хоч нога була скоцюрблена в коліні (Ірина Вільде);

На поріг висунулася скоцюрблена бабуся (Л. Первомайський);

Дівчинка розломила горішок надвоє – в ньому сиділа чорна скоцюрблена мушка з прозорими крильцями (О. Донченко);

// Нерівний, зморщений.

На дорогу осипалося жовте, скоцюрблене листя тополь (Ю. Збанацький).