1. Словник української мови у 20 томах

скричати

СКРИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм.

Те саме, що закрича́ти 1–3.

Вона мене як схопить за шию обіруч!.. Руки холодні, як гадюки. Хочу скричати, – дух мені захопило (Марко Вовчок);

“Михасю!” – скричала жінка... (В. Сосюра);

Сіла собі [баба] на дорозі та й їсть, що аж за вухами тріщить. Надійшли люди та скричали на бабу (з переказу).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скричати — скрича́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. скричати — -чу, -чиш, док., розм. Те саме, що закричати 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скричати — КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. скричати — СКРИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм. Те саме, що закрича́ти 1-3. Вона мене як схопить за шию обіруч!.. Руки холодні, як гадюки. Хочу скричати,— дух мені захопило (Вовчок, І, 1955, 109); «Михасю!» скричала жінка… (Сос. Словник української мови в 11 томах
  5. скричати — Скрича́ти, -чу́, -чи́ш гл. Закричать. Хочу скричати — дух мені захопило. МВ. (О. 1862. III. 41) Словник української мови Грінченка