скупчений

СКУ́ПЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до ску́пчити.

Всі оці тисячі бійців, скупчені зараз у селі, були вже для нього як власні сини (О. Гончар);

Уся долина була заставлена повстяними юртами, вони стояли не рядами, а скупчені навколо юрт тисячників (А. Хижняк);

// ску́пчено, безос. пред.

Ми присутні сьогодні на великому святі: відкриваємо музей Тараса Григоровича Шевченка, де скупчено спадщину геніального українського поета (П. Тичина).

2. у знач. прикм. Який зібрався, зійшовся в одне місце.

Семпроній повагом іде до дверей попід стіною, щоб не переходити поміж громади, скупченої посеред темниці (Леся Українка);

Козак важко видряпався на вал фортеці .. і, дивлячись на скупчене козацтво, витер полою мокре чоло (Іван Ле);

Застуканий зненацька ворог обернувся лицем до козацької лави і так, скупчений, в німому здивуванні застиг на місці (Я. Качура);

// Який згромадився в одному місці.

Лунає вибух. І там, де щойно була скупчена крига, завирувала, запінилася холодна сиза вода (з газ.);

// Який розташувався близько один від одного.;

// Уживається як складова частина ботанічних назв, термінів.

Дзвоники скупчені.

3. у знач. прикм., рідко. Зосереджений.

Світло воскової свічечки ледве осявало Йонову фігуру, його опущені додолу руки, дзюбате обличчя з виразом скупченої уваги, широкі уста (М. Коцюбинський);

Обличчя його враз стало скупчене, очі глянули гостро й пронизливо (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

скупчений

Значення в інших словниках