1. Словник української мови у 20 томах

слинько

СЛИНЬКО́, а́, ч. і ж.

1. Людина, в якої постійно тече слина з рота.

2. перен., зневажл. Безвільна, безхарактерна, нікчемна людина.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слинько — слинько́ іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. слинько — див. слабодухий Словник синонімів Вусика
  3. слинько — -а, ч. і ж. 1》 Людина, в якої постійно тече слина з рота. 2》 перен., зневажл. Безвільна, безхарактерна, нікчемна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. слинько — ЛЕГКОДУ́Х (людина з слабкою волею), СЛАБОДУ́Х, СЛАБОДУ́ХИЙ, ГАНЧІ́РКА зневажл., КВАЧ зневажл., СЛАБА́К зневажл., СЛИМА́К зневажл., СЛИЗНЯ́К зневажл., СЛИНЬКО́ зневажл. Щоб потурати отаким легкодухам та боягузам, за це вже хай вибачають! (А. Словник синонімів української мови
  5. слинько — СЛИНЬКО́, а́, ч. і ж. 1. Людина, в якої постійно тече слина з рота. 2. перен., зневажл. Безвільна, безхарактерна, нікчемна людина. Словник української мови в 11 томах
  6. слинько — Слинько, -ка м. Слюнявый. Словник української мови Грінченка