словеса
СЛОВЕСА́, ве́с, мн.
1. заст. Слова, мова.
І слухала, як молодий Дивочний гость [гість] той говорив. І словеса його святиє [святії] На серце падали Марії (Т. Шевченко);
[Стеха (хапає його за руку і цілує):] Ох, батечку ж мій, я вже й не знатиму, як за вас бога молити. [Бичок:] За ці словеса велике тобі спасибі (М. Кропивницький);
Сотник прочитав грамоту. – Твоє щастя, – сказав невдоволено, повертаючи її вершникові, – будь не государеве діло, ти б у мене пригостився за словеса свої (Н. Рибак).
2. ірон. Беззмістовні слова, мова.
Чого доброго, а дефіциту лозунгів і словес ми давно вже не знаємо (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- словеса — словеса́ множинний іменник рідко Орфографічний словник української мови
- словеса — -вес, мн., заст. Слова. Великий тлумачний словник сучасної мови
- словеса — СЛО́ВО, ГЛАГО́Л ц.-сл., СЛОВЕСА́ мн., заст. Ми розпочали розмову, провадили її з півгодини і сказали дуже мало слів (Ю. Яновський); Черниці уклоняються. (Голоси:) Буде, матушко, по глаголові твоєму (Панас Мирний); (Денис:) Прислухайся, сину, та повчайся учених словес (М. Кропивницький). Словник синонімів української мови
- словеса — СЛОВЕСА́, ве́с, мн., заст. Слова. І слухала, як молодий Дивочний гость [гість] той говорив. І словеса його святиє [святії] На серце падали Марії (Шевч. Словник української мови в 11 томах