служебка

СЛУЖЕ́БКА, и, ж., розм.

Те саме, що служни́ця.

[Лісовик:] До кого ти подібна? До служебки, зарібниці, що працею гіркою окрайчик щастя хтіла заробити і не змогла (Леся Українка);

Звенислава кивала служебкам, одягненим у білі довгі сорочки, щоб підкладали гостям (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. служебка — служе́бка іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. служебка — -и, ж., розм. Те саме, що служниця 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. служебка — СЛУЖНИ́ЦЯ (у феодальному та буржуазному суспільстві — жінка, яка прислуговує в домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), СЛУЖЕБКА розм., СЛУ́ЖКА заст., ПРИСЛУ́ГА заст., ПОСЛУ́ГА заст., ДІ́ВКА заст., ЧЕЛЯ́ДНИЦЯ іст., ПОСЛУГА́ЧКА діал. Словник синонімів української мови
  4. служебка — Служе́бка, -ки, -ці; -же́бки, -же́бок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. служебка — СЛУЖЕ́БКА, и, ж., розм. Те саме, що служни́ця 1. [Лісовик:] До кого ти подібна? До служебки, зарібниці, що працею гіркою окрайчик щастя хтіла заробити і не змогла (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  6. служебка — Служебка, -ки ж. Служанка. Н. Вол. у. К. Іов. 41. Коло неї лакеї й служебки ходять. Чуб. II. 100. Вона либонь була служебкою біля його Матері, а послі він забрав її за себе. Павлогр. у. Настя кабашна сама до погреба не одходила, служебку повірну посилала. Мет. 384. ум. служебочка. Чуб. V. 893. Словник української мови Грінченка