1. Словник української мови у 20 томах

слюсар

СЛЮ́САР, я, ч.

Робітник, який обробляє метали ручним або механізованим інструментом, а також складає, регулює, ремонтує машини та механізми.

– А ти що за слюсар? – беручи коваля рукою за шиворот, питається Гамза (Панас Мирний);

З усіх дітей тільки я не раз бував у підвалі, коли носив за нашим слюсарем його залізну скриньку з інструментом (Л. Смілянський);

Перш ніж потрапити до рук слюсарів-ремонтників, кожна колісна пара проходить контроль ультразвуком (із журн.);

Слюсар-ремонтник;

Слюсар складальник.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Слюсар — Слю́сар прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. слюсар — [с'л'усар] -р'а, ор. -реим, м. (на) -реив'і/ -р'у, мн. -р'і, -р'іў, д. -р'ам два с'л'усар'і Орфоепічний словник української мови
  3. слюсар — -я, ч. Робітник, який обробляє метали ручним або механічним інструментом, а також складає, регулює, ремонтує машини та механізми. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. слюсар — Заки слюсар обпилує, коваль діти погодує. Слюсарська робота є більше скомплікована, як ковальська. Нім слюсар пильником, що обробить, то коваль за той час заробить на харч для родини. Слюсар — холодний коваль. Коваль гаряче залізо обробляє, а слюзар холодне пильником. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. слюсар — Слю́сар, -ря, -реві; -сарі, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. слюсар — СЛЮ́САР, я, ч. Робітник, який обробляє метали ручним або механізованим інструментом, а також складає, регулює, ремонтує машини та механізми. — А ти що за слюсар?... Словник української мови в 11 томах