1. Словник української мови у 20 томах

смуглявий

СМУГЛЯ́ВИЙ, а, е.

Те саме, що смуглоли́ций.

Смугляве обличчя;

Смугляві щоки;

* Образно. Гарячий, смуглявий липень забарвив червоною оздобою вишневі сади (І. Цюпа);

// Який має таку шкіру (про людину).

Між рядками селянських коней, миршавих, схудлих, вештаються [на ярмарку] .. смугляві патлаті цигани з своїми шкапами (І. Нечуй-Левицький);

Із низенької хати вийде мати смуглява моя, буде сина свого виглядати... (В. Сосюра);

// у знач. ім. смугля́вий, вого, ч.; смугля́ва, вої, ж. Той (та), що має трохи смуглу шкіру.

Смуглява й русявенька все ув очах моїх стояли. Як видіння... (П. Тичина).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смуглявий — смугля́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. смуглявий — див. СМАГЛЯВИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. смуглявий — див. чорний Словник синонімів Вусика
  4. смуглявий — [смугл’авией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  5. смуглявий — -а, -е. Трохи смуглий (про шкіру). || Який має таку шкіру (про людину). || у знач. ім. смуглявий, -вого, ч.; смуглява, -вої, ж. Той (та), що має трохи смуглу шкіру. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. смуглявий — СМАГЛЯ́ВИЙ (про шкіру людини, саму людину — темніший від звичайного), СМА́ГЛИЙ, СМУГЛЯ́ВИЙ, СМУ́ГЛИЙ, ЧОРНЯ́ВИЙ, ЖУКУВА́ТИЙ підсил. розм., ЧОРНОМА́ЗИЙ підсил. розм.; СМАГЛОЛИ́ЦИЙ, СМАГЛОВИ́ДИЙ, СМАГЛОЧО́ЛИЙ поет. Словник синонімів української мови
  7. смуглявий — Смугля́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. смуглявий — СМУГЛЯ́ВИЙ, а, е. Трохи смуглий (про шкіру). Очі в Єремії блищали, смугляві щоки почервоніли. Вид аж пашів гнівом (Н.-Лев., VII, 1966, 73); Смугляве, з орлиним носом обличчя іноземця ще зберігало сліди колишньої вроди (Гончар, III, 1959, 226); *Образно. Словник української мови в 11 томах