сночі

СНО́ЧІ, присл.

Те саме, що сно́чи.

– Ну, як сночі, то вже гнатися пізно. Стоїть пан Пшелуський, і протилежні почуття ворошать його душу (Г. Хоткевич);

Ігій на тебе, відьмо... – А я йду сночі, – оповідав Іван, – повз її хату та дивлюся – кочеться щось кругле, гейби капшук. Та й світиться так, наче зірниця (М. Коцюбинський).