совітник

СОВІ́ТНИК, а, ч., рідко.

1. Те саме, що пора́дник 1.

Старого Орфея вдарив кінь у груди, він помучився який тиждень та вже й не підвівся, а запопадливий зятьок, втративши свого совітника, притих (В. Земляк).

2. іст. Те саме, що ра́дник 3.

[Старий пан (скаженіє):] Ти знаєш – я дворянин, я статський совітник, а ти .. смієш мені... (С. Васильченко);

Титулярний совітник.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. совітник — Сові́тник: — радник [50] Словник з творів Івана Франка
  2. совітник — Радник, радний, нарадник, порадник, урадник, див. консультант Словник чужослів Павло Штепа
  3. совітник — СОВІ́ТНИК, а, ч., рідко. 1. Те саме, що пора́дник 1. Старого Орфея вдарив кінь у груди, він помучився який тиждень та вже й не підвівся, а запопадливий зятьок, втративши свого совітника, притих (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 9). 2. дорев. Словник української мови в 11 томах