солодкозвучний
СОЛОДКОЗВУ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який видає приємні, ніжні звуки (перев. про музичні інструменти).
Солодкозвучна бандура;
Солодкозвучна ліра;
Солодкозвучні струни.
2. Який милує слух (про голос, слова, вірші і под.).
Солодкозвучний голос;
Солодкозвучна мова;
Солодкозвучний тенор.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- солодкозвучний — солодкозву́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- солодкозвучний — -а, -е. 1》 Який видає приємні, ніжні звуки; який має гарний голос, що милує слух. Солодкозвучна бандура. Солодкозвучна ліра. || Який звучить ніжно, приємно; який милує слух. Солодкозвучний голос. 2》 Який милує слух своїми звуками, словами і т. ін. Солодкозвучна мова. Великий тлумачний словник сучасної мови
- солодкозвучний — СОЛОДКОЗВУ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який видає приємні, ніжні звуки; який має гарний голос, що милує слух. Солодкозвучна бандура; Солодкозвучна ліра; // Який звучить ніжно, приємно; який милує слух. Солодкозвучний голос. 2. Який милує слух своїми звуками, словами і т. ін. Солодкозвучна мова. Словник української мови в 11 томах